У всі часи жінки хотіли бути привабливішими. Але багато стандартів краси та способи догляду за собою з минулого настільки відрізняються від сучасних, що викликають якщо не шок, то надзвичайний подив.
Модниці 1920-х надавали бровам своєрідного вигину
Мода на тонкі брови то проходить, то повертається, зазнавши незначних змін. У 1920-х роках актриси німого кіно надавали своїм бровам таку «драматичну» форму, щоб повніше передати емоції з екрану. І, як часто буває, модниці підхопили тренд.
Жителі Південно-Східної Азії фарбували зуби у чорний колір
Традиція фарбувати зуби в чорний колір була особливо популярною в Японії з X по XIX століття. Цей ритуал називався охагуро. Зазвичай процедурі піддавалися дівчата, що вийшли заміж. Чорні зуби тут вважалися символом краси. Фарбування зубів практикувалося і в інших країнах Південно-Східної Азії, наприклад, у деяких регіонах Китаю та у В’єтнамі.
У В’єтнамі через процедуру проходили всі люди, які досягли статевозрілого віку. Так вони показували свою готовність створити сім’ю, а ще – приналежність до цивілізованого світу. Білі зуби тут вважалися атрибутом виключно звірів, дикунів та нечистої сили, а тому негарними.
В’єтнамські чоловіки використовували для ритуалу червону фарбу, а жінки чорну. Вважається, що на початку XX століття цей звичай поступово зжив себе. Однак у 1930-х роках більшість сільських мешканців все ще фарбували зуби. І в ХХІ столітті можна зустріти в’єтнамців із темними зубами.
Давньогрецькі чоловіки боролися з випаданням волосся засобом на основі голубиного посліду
Існує думка, що давньогрецький лікар Гіппократ, що сам страждав від випадіння волосся, створив засіб для лікування цієї проблеми. Він являв собою суміш кмину, кропиви, хрону та голубиного посліду. Засіб необхідно було наносити на голову. Винахід так і не приніс результатів.
Наприкінці XIX століття чисту шкіру отримували за допомогою пігулок з миш’яку
Щоб позбутися прищів, жінки ковтали таблетки на основі миш’яку, які з’явилися на ринку косметики у 1890-ті роки. Жінки також вірили, що цей засіб допомагає усунути почервоніння і ластовиння і в цілому досягти світлого кольору обличчя.
Однак отруйна речовина, окрім того, що отруювала організм, ще й призводила до зайвої пігментації на всьому тілі.
За часів Марії-Антуанетти були в моді вени, що просвічуються
У вісімнадцятому сторіччі французька королева Марія-Антуанетта задала тренд. Шкіра рук мала здаватися такою прозорою, щоб крізь неї були помітні вени. Заради цього дівчата спеціально малювали лінії синім олівцем у місцях, де проступали судини.
До речі, мода на так звану прозору шкіру була не нова. У Британії XVII столітті жінки вже підтримували цей тренд: вони промальовували вени на грудях синьою фарбою.
В епоху Відродження жінки вкорочували зуби
У XIV-XVII століттях великі зуби не були в пошані. Чим вони були коротшими, тим красивішою вважалася жінка. Тому багато дівчат заради того, щоб зуби здавалися меншими, спеціально підпилювали їх.
У вікторіанську епоху білу усмішку прагнули отримати будь-якими, навіть небезпечними способами
У період із 1837 по 1901 рік біла посмішка вважалася стандартом. Заради неї люди часом чистили зуби по 5 разів на день. Паста більше була схожа на скраб. Вважалося, що чим більша у неї абразивна консистенція, тим краще вона відчищає зуби. Тому в пасту додавали крейду, хінін і навіть деревне вугілля, яке з часом викликало запалення ясен.
Також люди використовували небезпечні хімічні речовини. Наприклад, відбілювали зуби розчином азотної кислоти або ціаністого калію.
А в одній книзі з медицини тих часів розповідається історія про двох дантистів, які під виглядом відбілюючого засобу продавали сірчану кислоту. Через кілька днів після її застосування зуби чорніли та ставали такими чутливими, що їх доводилося видаляти.
Італійки не видаляли волосся на тілі
Жінки видаляють волосся на тілі різними способами з найдавніших часів. Наприклад, Клеопатра використовувала для цього цукрову суміш. Проте в Італії жінка з волоссям на тілі, навпаки, завжди вважалася привабливішою.
Італійці були переконані, що такі дівчата більше зосереджені на турботі про сім’ю, аніж на своїй красі. В останні десятиліття, щоправда, місцеві жителі вже майже не дотримуються цієї старовинної традиції. Але в минулому столітті багато італійських жінок ще не вдавалися до процедур звільнення від волосся.
Навіть актриса Софі Лорен з’являлася на публіці з неголеними пахвами. Вона, до речі, передбачила світовий тренд. У 60-70-х роках повсюдно стало модно відмовлятися від видалення волосся на тілі.
На початку XX століття винайшли пристрій для створення ямочок
У 20 – 30-х роках минулого століття було запатентовано пристрій, що створює ямочки на щоках та підборідді.
Спочатку він був ремінцем, який прив’язувався до підборіддя. З обох боків ремінця вставлялися гумові насадки, які давили на щоки і тим самим залишали глибокі сліди на шкірі. Згодом було також зроблено насадку для підборіддя.
Передбачалося, що якщо одягнути пристрій на ніч, то протягом усього наступного дня на обличчі будуть помітні милі ямочки. Однак невдовзі стало зрозуміло, що механізм не працює. Більше того, він може бути небезпечним. Тому новинка досить швидко втратила популярність.
До 1830-х років дівчата носили перуки, змащені яловичим жиром
Щоб досягти об’єму для волосся, жінки у XVIII столітті і навіть ще на початку XIX століття робили хитромудрі перуки з каркасом з дерева і дроту, всередину якого клали бавовну, шерсть і солому. Саме волосся змащували яловичим, а також свинячим або ведмежим жиром, щоб воно не втрачало форму. Такі зачіски були вогненебезпечні, а ще призводили до появи шрамів на шкірі голови та до педикульозу.
У 50-ті роки жінки знову згадали про корсети
У 50-ті роки минулого століття в моді була фігура «пісочний годинник», і жінки всіляко намагалися досягти бажаних параметрів. У хід йшли пояси, корсети та моделюючі бюстгальтери, які хоч і надавали силуету заповітні вигини та округлості, мали все ж таки мало спільного з комфортом.
