У глuбині бразильських джунглів живе народ піраха, який складно зрозуміти сучасній людині. Вони не знають минулого ні майбутнього, вважають тривалий сон небезпечним і гадки не мають, що таке стрес. Місіонер, який приїхав до піраха, щоб навчити їх життя, прийшов до висновку, що ці люди найщасливіші на Землі. А через роки й зовсім зрозумів, що це йому потрібно вчитися у них, а не навпаки.
Ми публікуємо рідкісні знімки цього таємничого народу, які зробив чудовий фотограф і мандрівник Олександр Федоров. А ще готові розповісти найбільш шокуючі факти про людей піраха, які бачать світ абсолютно не так, як більшість людей на планеті.
- Суть культури піраха пояснюється гранично просто: «Живи тут і зараз». В їх мові є тільки нині, оскільки, на думку народу, єдина важлива річ, яку варто повідомити іншим — це те, що переживається в цей самий момент.
- Піраха вважають, що спати шкідливо. Вони були шоковані, коли дізналися, що хтось спить по 8 годин. Народ впевнений, що якщо заснути надовго, то можна прокинутися іншою людиною. Втім, також існує думка, що такий режим сформований через те, що місцевість, де живе народ, кишить зміями. Тому вони й сплять уривками по півгодини й не більше двох годин за ніч.
- Вони розрізняють тільки темні й світлі кольори. Червоний і жовтий народ плутає, як і зелений і синій.
- Чисельність піраха становить всього 800 людей.
- Зазвичай представники примітивних племен швидше віддадуть перевагу звести рахунки з життям, ніж втратити пошану і повагу. Але тільки не піраха. Вони в принципі не розуміють, що таке злість або відчай. «Якщо Хааіохааа впустив рибу в воду, це погано. Риби немає, обіду немає. Але при чому тут Хааіохааа? » – лише подумають вони.
- Поняття «вік», «час» і «історія» для піраха — це порожній звук, і майже ніхто з них не пам’ятає своїх бабусь і дідусів. Коли їх запитують, що ж було з племенем раніше, вони лаконічно відповідають: «Все те ж саме».
- Матері не розповідають своїм дітям казок перед сном. Крім того, тут в принципі ніхто не пам’ятає ніяких історій: колективна пам’ять вибудовується лише на особистому досвіді найстарішого з нині живих членів племені.
- Також піраха не знають, що таке вина і сором. Чоловік легко може кинути дружину, якщо вона перестала бути молоденькою і симпатичною. Причому жінка не буде на нього злитися і просто скаже щось на кшталт: «Це трапилося тому, що це сталося, ось і все. Значить, треба шукати нового чоловіка».
- В їх мові немає слів для позначення лівої та правої сторони, і народ не розуміє, навіщо це потрібно.
- Матері-піраха не знають, скільки у них дітей. Але вони розрізняють їх по обличчях. Річ у тому, що цей народ не вміє рахуватити. Піраха навіть не сприймають слово «один». Однак у них є поняття «кілька» та «багато». Тобто вони можуть сказати, що у них кілька дітей, але точне число назвати не зможуть.
- Піраха не виявляють інтересу до досягнень сучасної цивілізації. Більш того, спосіб життя сучасних людей вони абсолютно не розуміють. «Як можна стільки спати і їсти?» – так народ думає про білих людей. Однак вони стали носити одяг, а також використовувати алюмінієвий посуд, нитки, сірники та рибальські снасті.
У цієї культури відсутні релігія і поняття Бога. Хоча віра в потойбічне зазвичай зустрічається у більшості культур, народу піраха це ні до чого.
- Кожні кілька років жителі народу беруть собі нове ім’я, яке відповідає черговому періоду їх життя.
- Через своєрідне сприйняття часу цей незвичайний народ не бачить необхідності запасати продукти про запас. Більш того, вони взагалі не ставляться до їжі як до чогось значного. Якщо не вдалося знайти щось на обід, то годі й обідати можна буде поїсти на наступний день.
- У піраха усі рівні, відсутня соціальна ієрархія. Можливо, саме тому дослідники відзначають дивовижне життєлюбство цих людей. В їх племені немає заздрості, злоби, злодійства, змов і інтриг.
- Вони не говорять «спасибі», «вибачте» і «будь ласка». Іншими словами, у них немає будь-яких проявів ввічливості. Пірахa дивуються, навіщо все це потрібно, адже всі вони й так тепло ставляться один до одного без жодних формальностей.
- Місіонер і лінгвіст Деніел Еверетт хотів навчити піраха всіх благ цивілізації й прожив довгі роки серед цих нікуди не поспішаючих, постійно усміхнених і не знаючих гріхів людей. За цей час він раптово став атеїстом і поміняв свій світогляд. Адже піраха абсолютно не розуміли, навіщо вірити в того, кого ніхто не бачив, і чому цей хтось впливає на щастя і життя окремої людини.
- Піраха не страждають психічними розладами й депресією. На думку Еверетта, у цього народу спостерігається феноменальний ступінь задоволеності життям, причому без заборонених речовин і антидепресантів.
- Піраха іноді називають найщасливішими людьми на планеті. На думку деяких фахівців, поки одні люди згадують про минуле або витрачають час на вивчення особливостей інших культур, цей народ просто живе своїм життям, посміхається, сміється і не знає бід.
