Прогулюючись лісом, можна іноді натрапити на зовсім неймовірні екземпляри. Ці творіння, створені природою, більше нагадують чиїсь частини тіла, ніж рослини. Хоч і багато з них є абсолютно нешкідливими, вони все одно можуть справити моторошне враження.
Гриб “кровоточивий зуб”
Капелюшок гриба Гіднеллум Пека (Hydnellum peckii) буває різної форми, але, коли з нього починає витікати червона в’язка речовина, гриб можна переплутати з зубом, що кровоточить, який лежить на землі. Сік виділяється з пор вночі через надлишок вологи, що накопичується в корінні.
Гриба також називають “полуниця з вершками”, але не варто його пробувати. Хоча він і не отруйний та на смак гіркий і гострий, що робить його неїстівним.
Крім того, він вбирає з довкілля важкий елемент цезій-137 – радіоактивний ізотоп, який за певного рівня може бути токсичним.
Дослідження “кровоточивого зуба” показали, що він містить атроментин, який має протизгортаючі властивості. Гриб зазвичай росте біля хвойних дерев в Америці та Євразії.
Лялькове око
Ягоди “лялькове око” (Actaea pachypoda) були названі так невипадково, тому що ці білі довгасті ягоди зовні дуже нагадують витріщені очі. Зловісний вигляд є попередженням, оскільки рослина містить канцерогенний токсин, який порушує роботу серцевого м’яза. При вживанні це може призвести до інфаркту і навіть смерті.
У кожній ягоді є насіння, яке теж отруйне, але більшість птахів несприйнятливі до токсинів. Птахи з’їдають ягоди та виводять насіння з екскрементами.
Листя, стебло і коріння, а також білі квіти при дотику можуть призвести до появи пухирів на шкірі, а при споживанні викликати запалення кишечника. Велика кількість ягід може вбити людину.
Лепіота – “гриб-сосок”
Гриби роду лепіота часто зовні нагадують соски людини. Білий капелюшок гриба лепіота буро-жовта (Lepiota boudieri) поступово темніє від кольору охри до темно-коричневого до центру. Поверхня гриба виглядає гладкою, як шкіра, а зверху вона вкрита тонкими коричневими волосками. Намокнувши, капелюшок гриба звисає від вологи, формуючи “сосок”.
Більшість цих грибів містять аматоксин, який є отруйним. Лепіоту буро-жовту раніше називали “грибом-парасолькою”, що може ввести недосвідченого грибника в оману, оскільки інші їстівні гриби виду Macrolepiota procera також називають “грибами-парасольками”.
Психотрія піднесена – “гарячі губки”
Дерево Психотрія піднесена (Psychotria elata) росте у тропічних дощових лісах Центральної та Південної Америки. З грудня по березень яскраво-червоні квітки рослини виглядають як губи, нафарбовані помадою. Червоний колір заманює запилювачів, таких як колібрі та метелики. Коли квітки відкриваються, усередині з’являються суцвіття у формі зірок та овальні ягоди.
“Гарячі губки” є популярним подарунком у Центральній Америці, за допомогою якого виражають своє кохання.
Кору та листя дерева використовують для лікування болю у вухах, шкірного висипу та кашлю. Уродженці Панами застосовують рослину для лікування проблем із диханням. На жаль, вирубування лісів призвело до того, що зараз психотрія перебуває на межі зникнення.
Зморшки та строчки
Строчки виду Gyromitra esculenta на вигляд дуже нагадують мозок, тільки темно-пурпурового або коричневого кольору.
Традиційно причиною отруєння цими грибами вважалася гельвелова кислота, що міститься в їх плодових тілах. Як з’ясувалося пізніше, у природі такої кислоти немає. У плодових тілах строчків було виявлено отруту – гіромітрин (від латинської назви роду), зміст якого залежить від умов росту грибів. Найбільша його кількість виробляється у строчків, що мешкають на багатому ґрунті та у вологих умовах. За характером впливу ця речовина нагадує отрути блідої поганки, що впливають на кровотворні органи та нервову систему, протиотрути для яких не знайдено.
Зморшки не утворюють цей токсин, але вони здатні накопичувати різні речовини, які іноді призводять до отруєнь. Тому треба дотримуватися технології їх приготування: свіжі зморшки, ретельно промиті в декількох водах, варять 10-15 хвилин. Потім обов’язково зливають відвар, а гриби промивають холодною водою. Тільки тепер їх можна смажити або використовувати для приготування супу – це вже справа смаку та фантазії.
Зморшок конічний (Morchella conica) – рідний брат зморшка їстівного, названий так через вузький загострений капелюшок, що зрісся з ніжкою.
Гриб родотус
Капелюшок гриба родотус (Rhodotus palmatus) приймає різні форми та кольори залежно від світла, яке він отримує на ранній стадії розвитку. Гриб може нагадувати серце людини, шлунок і навіть легеню.
Поверхня капелюшка драглиста з білими борознами або венами з сітчастими канавками, нагадуючи судинну систему внутрішніх органів, а під поверхнею м’якоть щільна. Коли в корінні накопичується велика кількість вологи, у гриба через пори виділяється червоний або помаранчевий сік.
Родотус росте біля гниючих листяних дерев, наприклад, в’язів у Великій Британії, Ірландії, Скандинавії, Італії, Німеччині, Польщі та Північній Америці. Гриб має гіркий смак і є неїстівний.
Ротики
У нас цю квітку називають «ротиком», в Англії – «снепдрегон» («дракон, що кусає»), у Франції – «вовча паща». А все тому, що її квіти нагадують відкриту пащу.
З рослиною пов’язано кілька легенд. Згідно з однією з них, будинок, де ростуть Ротики, буде вільний від чаклунства та прокльонів. Згідно з іншим повір’ям, жінка, яка з’їла цю рослину, матиме красу все життя. Однак не варто цього робити, оскільки рослина отруйна.
Пізнього літа, коли пелюстки в’януть і опадають, оголюється сім’янка, а насіння падає з трьох отворів, що надає рослині вигляду черепа.
Гриб Юдине вухо
Аурикулярія вуховидна (Auricularia auricula), у народі “Юдине вухо”, як правило, росте групами на гниючих або живих деревах. У гриба драглиста м’якоть, а червонувато-коричнева поверхня покрита тонкими волосками і прожилками, нагадуючи формою вухо людини. Відомо, що гриб знижує рівень холестерину та зменшує згортання крові.
У Японії та Китаї це популярний делікатес, який нерідко називають “м’ясо без кісток”. У 100 грамах висушених грибів “Юдине вухо” міститься 11 грам білка, 65 грам вуглеводів, немає жирів, і він багатий на залізо і кальцій. У Китаї його застосовують у медичних цілях, починаючи від лікування геморою до легеневих інфекцій.
Гриб Аскокорине м’ясна
Коли драглистий гриб Аскокорине м’ясна (Ascocoryne sarcoides) росте на мертвій листяній деревині, він схожий на кулясті мочки вуха. Коли гриби збираються в пучки, притискаючись один до одного, то починають нагадувати тонкий кишечник, особливо, якщо вони намокли від роси або дощу.
Гриб найчастіше можна знайти на широколистих деревах, особливо на букових в Європі та Австралії. Аскокорине не має відмінного запаху або смаку і вважається неїстівним.
Гриб “Пальці диявола”
Гриб Клачрус Арчера (Clathrus archeri), також відомий як “пальці диявола”. У зрілій формі у гриба 4-8 червоних “пальців” із чорними сферами, що нагадують присоски на щупальцях восьминога. Чорні кульки, звані глеба, випускають протухлий запах, схожий на м’ясо, що гниє. Це приваблює мух, які розкидають спори гриба.
Як і інші гриби, клачрус виростає спочатку у вигляді білої, яйцеподібної цибулини, а коли вона лопається, з’являються білі пальці, схожі на руку трупа, що вилазить із могили. Зрештою “пальці” піднімаються вгору, виростаючи до 10 см у висоту і простягаючись до 20 см завширшки. Хоча гриб не токсичний, через неприємний запах він вважається неїстівним.
Аморфофаллус
Аморфофаллус (Amorphophallus) – з латини його назва перекладається як “безформний пеніс” – відноситься до сімейства лілій.
Аромат аморфофаллуса зазвичай порівнюють із запахом тухлих яєць, зіпсованої риби або м’яса, проте він приваблює комах, що запилюють рослину.
Аморфофаллус було відкрито флорентійським вченим 1878 року на Суматрі. Рослина живе близько 40 років і за цей час цвіте лише кілька разів.
У природі існує близько 200 видів аморфофаллусів. Ці рослини бувають різних розмірів – від маленьких до гігантських. Зростають із підземних бульб розміром з грейпфрут і вагою близько 5 кг, деякі з кореневищ. Через незвичайність квітки аморфофаллуси користуються популярністю в ботанічних садах всього світу.
Рука Будди
Інші назви: цитрон, цедрат, лимон корсиканський, кисть Будди. На руку це не зовсім схоже, скоріше на щупальця кальмара чи восьминога.
По суті, рука Будди — це дивного виду лимон, в якому часто крім шкірки нічого немає. Фрукт цей приваблює східні народи як незвичайним зовнішнім виглядом, а й своїми ароматичними властивостями. У Японії з нього заварюють чай, а в Китаї зберігають вдома як талісман, який приносить у будинок удачу, щастя, відганяє нечистих духів і дарує довголіття. Ще із цих фруктів роблять варення, мармелад і навіть парфуми.
Традиційно вважається, що Будда може хитро загортати, згортати та перевертати свої пальці під час молитви, і в такі моменти його руки дуже схожі на ці незвичайні лимончики.
Китайська рунічна квітка
Китайська рунічна квітка (Chinese Fleeceflower). Плоди “рунічної квітки”, завдяки китайським квітникарам, мають лякаючі форми, завдяки яким вони схожі на маленьких людей.
Насправді у природі немає коренів чи плодів подібної форми. І китайській рунічній квітці (а, точніше, її корінням) антропоморфний вид надається штучно, шляхом вирощування в спеціальних формах.
Китайці викорчовують цих крихітних підземних жителів із землі, щоб використовувати їх як панацею від усіх хвороб, серед яких імпотенція, рак, СНІД, недоумство та багато інших захворювань. Бульби рослин миють, кип’ятять або замочують у рисовій горілці. Іноді сушать і розтирають на порошок.
Можливо вигляд китайської рунічної квітки підказав творцям фільмів про Гаррі Поттера вид бульб мандрагори, які мало того, що схожі на людей, так ще рухаються і видають неприємні крики.
