Хто б міг подумати, що для губної помади потрібно стригти овець, а звичайний соєвий соус готується мало не півроку! Тому ми просто вирішили поцікавитися, як прості й звичні нам речі виглядають до того, як потрапляють на прилавок магазину. У підсумку дізналися дещо нове.
Губна помада
Століттями для виготовлення помади використовували бджолиний віск. На жаль, він не був універсальним засобом для всіх модниць, адже у деяких людей на нього алергія. Технологія не стоїть на місці, і зараз нам пропонують альтернативні варіанти. Найчастіше помаду роблять на основі ланоліну — натурального жиру, який отримують при виварюванні овечої вовни. Так-так, ці тварини дають нам не тільки светри та шапочки.
Туш для вій
Туш для вій також готується на основі воску. І все частіше у складі натуральної продукції він з’являється у рослинній формі — наприклад, з рисових висівок або з карнаубських пальм, які ростуть у Бразилії.
До речі, карнаубський віск використовують і для помад: він має найвищу температуру плавлення і надає продукту чудову властивість — така помада не плавиться на сонці. Так би мовити, з макіяжем на основі карнаубських пальм можна хоч зараз на карнавал у Ріо.
Желейні цукерки
Желейні цукерки роблять з ірландського моху! Виявляється, так називаються кудлаті морські водорості червоного кольору, з яких роблять агар-агар. Інша їхня назва — грациларія.
Використовують цей мох не тільки для приготування ласощів — він дуже цінується серед лікарів, а в Японії з нього роблять клей.
Арахіс
А в якому віці ви дізналися, що арахіс — не горіх, а бобова культура? Правда, на відміну від своїх родичів, він дозріває під землею. Спочатку у цієї рослини відбувається цвітіння — нічого незвичайного. Потім жовтенькі квіточки перетворюються на своєрідні шишки, на яких і знаходяться зародки арахісу. Стебло з усім своїм вмістом повзе в ґрунт, а там вже й дозрівають так звані земляні горіхи.
Арахіс росте кущами заввишки близько 40 см. Фермери засівають ним цілі плантації. Багато хто використовує великогабаритну сільську техніку для посіву та обробки полів. Дивишся на фото, і ніби в селі у дідуся: тільки замість картоплі сіють «горішки».
Лак для нігтів
Щоб ви розуміли, нігтики фарбували ще до початку нашої ери! У Китаї, наприклад, готували суміш із бджолиного воску, яєчного жовтка, желатину та рослинних барвників. Тоді було модно мати золотисті, срібні, червоні або чорні нігті. У Єгипті нігті фарбували хною. Зараз палітра лаків налічує тисячі відтінків, а виготовляють його з плівкоутворюючих полімерів, найчастіше — нітроцелюлози, яка нагадує вату.
Соєвий соус
У наш час, звичайно, важко уявити, що сіль колись економили. Та так економили, що головною приправою була ферментована риба з додаванням солі та соєвих бобів. Зараз соєвий соус можна побачити мало не в кожному домі.
Так виглядає склад соєвого соусу.
А все тому, що не так вже й просто готувати соєвий соус. Раніше суміш із усіх інгредієнтів ферментували у величезних глечиках просто під сонцем. Вважалося, що це покращує смакові якості. Тепер все відбувається в сучасних камерах з контролем вологості та температури. Тож спочатку улюблена багатьма приправа виглядає як зіпсовані боби з пліснявою.
Після бродіння суміш пресують для отримання рідкого соусу, а залишки використовують як добриво або корм для тварин. Потім соус пастеризується і розливається по пляшках. Звучить все легко, але на виготовлення цього кулінарного дива йде кілька місяців!
Кеш’ю
Кеш’ю дуже корисні і смачні. Але ціна у них, звичайно, кусається. Ось тільки, якщо дізнатися подробиці, все стає зрозуміло. Ростуть ці горіхи з товстою шкаралупою, яка містить токсичні олії. Щоб зібрати горішки, очистити, обробити та зробити придатними до вживання, потрібно витратити багато ресурсів. Один лише захист для працівників чого вартий, не кажучи вже про те, що олії пошкоджують обладнання, на якому кеш’ю готують до продажу.
«Кока-кола»
Рецепт всесвітньо відомого напою зберігається в таємниці понад 100 років, але один із головних інгредієнтів вказаний прямо в назві — горіх кола, який містить кофеїн. Ці плоди чимось нагадують каштани і ростуть у Західній Африці. Місцеві жителі часто жують ці горішки, щоб підбадьоритися.
Кориця
На підсвідомому рівні можна здогадатися, що кориця — це кора дерева. Тільки не зовнішня, а внутрішня. Щоб ми могли насолодитися цією пряністю, зі стебел зішкрібають кору, б’ють молотком, а потім акуратно знімають внутрішню частину — десь півміліметра. Ці смужки висушують у добре провітрюваному приміщенні. Ну а до початку всього цього процесу кориця була вічнозеленим деревом.
Кунжут
Булочка з кунжутом для нас уже звична річ. Дехто додає це насіння до салатів і соусів. А чи знали ви, як воно росте? Чимось нагадує дозрілий люпин, чи не так? Ці стручки висушують, а потім витягують з них насіння. Залежно від сорту він може бути чорним, білим, червоним.
Кунжут — найдавніша олійна рослина, поширена в Індонезії. Ця культура часто згадується в різних легендах, казках і байках.
Кришталевий посуд
Щоб отримати блискучу кришталеву вазу або човен, потрібно розплавити при 1450 °C у печі шихту — суміш кварцового піску, поташу, оксиду свинцю та інших добавок за необхідності. А потім спеціально навчені майстри творять красу — процес цей трудомісткий.
