5 відомих діамантів з фатальними історіями

5 відомих діамантів з фатальними історіями

Дивовижні історіїЦікавинки

Діаманти не тільки кращі друзі дівчат, а й причини трагічних випадків в житті тих, кому вони колись належали. Правда, це стосується особливо великих і красивих каменів, які бували у власності монарших осіб. Світова історія знає чимало таких прикладів.

1.«Хоуп»

Назву цього каменю дивного синього кольору хотілося б пояснити як «дарує надію», але тоді довелося б спотворювати його історію. А ім’я своє він отримав від британського банкіра Генрі Філіпа Хоупа, який володів ним у 1839 році, згідно з документами. Достовірних відомостей про те, де діамант був здобутий і у кого побував у руках, трохи. Більше легенд і чуток.

Ювелір, мандрівник Таверьє привіз з Індії до Франції діамант у 115 каратів, який вдало продав своєму колезі, ювелірові короля Людовика Великого. Майстер замість одного великого каменя виготовив декілька більш дрібних. Один з них нині зберігається в Алмазному фонді в Москві, а раніше належав дому Романових – його носила імператриця Марія Федорівна, мати Олександра I і Миколи I. Ще один камінь, отриманий після переогранки великого діаманта, сяяв в прикрасах Людовика XIV і Людовика XV, а в королівських скарбницях значився як «блакитний діамант корони». Щастя і здоров’я він не приніс нікому з володарів. Коханка короля була вигнана з числа фавориток, а сам він помер менш ніж через рік. Марія-Антуаннета з чоловіком закінчили життя через гільйотину, а Георг IV зійшов з розуму.

У 1792 році, у період Великої французької революції, «блакитний француз» був вкрадений разом з іншими коштовностями з королівського сховища Гард-Мебль. Подальша його доля достеменно невідома й документально не підтверджена.

Можливо, це помста богині Сіти, статую якої 115-каратний діамант прикрашав до того, як його привезли в Європу?

Була версія, що алмаз «Хоуп» з’явився в результаті переогранки того самого «блакитного алмазу корони». Науковці Музею природної історії при Смітсонівському інституті, де зараз знаходиться коштовний камінь, у 2008 році провели дослідження і підтвердили реальність такого припущення. Але до того, як потрапити під захист куленепробивного музейного скла, «Хоуп» все ж встиг знищити англійського герцога, принести нещастя в сім’ю власників газети «Вашингтон пост». Не затримувався він тільки у ювелірів, які часто сприяли поширенню чуток про прокляття каменю. Один з них, організатор «алмазних балів» Гаррі Вінстон, і передав алмаз в дар музею.

2.«Сансі»

Ще один камінь з скарбниці французького двору, вкрадений під час Великої революції, діамант «Сансі» зараз знаходиться в Луврі і доступний для екскурсантів. Є на що подивитися – блідо-жовтий діамант 55,23 карата сяє всіма гранями. Його незвичайна каплевидна форма викликає захоплення майстерністю ограновувача. Існує версія, що діамант до шліфування був майже в два рази більше.

Як він потрапив до Карла Сміливого зі Східної Індії у другій половині XV століття, точних відомостей немає. Подальша подорож дорогоцінного каміння в європейських домівках супроводжувалося різними історіями. Так, у кінці XVI його новий власник, французький аристократ Ніколя де Сансі, використовував куплений у турецького ювеліра діамант для своєї кар’єри. Хід був простий – позичити коштовність королю Генріху III та здобути високу посаду в державі. Монарх довго не протягнув, а власність повернулася до свого власника. До речі, всім переказують легенду про те, що слуга, який супроводжував діамант до короля, загинув, піддавшись нападу по дорозі. Але він встиг проковтнути дорогоцінний камінь. Сансі, впевнений у відданості всього слуги, зважився на розтин. Його здогадка підтвердилася – в шлунку був знайдений діамант.

Своє нинішнє ім’я «Сансі» камінь отримав на початку XVII століття, коли потрапивши у скарбницю англійського двору – перший міністр Франції Ніколя де Сансі кредитував його королю Якову I. Потім діамант повертався до Франції, його було вкрадено з скарбниці, а через півстоліття з’явився у колекції російського промисловця Павла Демидова. І знову продаж, і знову туман про долю «Сансі». На початку XX століття стали відомі нові власники – сім’я американських промисловців Асторів, які в 1978 році продали Лувру реліквію. Вартість угоди – один мільйон доларів.

3.«Орлов»

Назва діаманту, в формі «індійської троянди», пов’язана з ім’ям графа Григорія Орлова, фаворита Катерини II. Існує дві версії того, як дорогоцінний камінь 199,6 карат потрапив в руки російської імператриці, а потім і в скіпетр.

За однією з них, камінь блідого зеленувато-синього відтінку був подарований Орловим під час святкування іменин. За іншою – імператриця купила його на казенні гроші, так як дуже любила коштовності. А щоб не викликати обурення придворних і знаті таким марнотратством (покупка обійшлася в 400 тисяч рублів), то вона попросила графа розіграти сценку з подарунком.

До того, як потрапити в Європу і до російського двору, діамант пройшов через руки не дуже вмілого огранщика, який занадто багато стер в процесі ограновування, так як в первісному камені 400 карат було кілька мутних плям. Проте, діамант ще послужив оком статуї божества в одному з храмів Індії. Звідти був вкрадений французьким солдатом, проданий англійському капітану, перепроданий єврейському купцеві, поки не дійшов до вірменина Григорія Сафраса. А там вже і Катерина II прийшла в співтовариші.

Зараз «Орлов» зберігається в Алмазному фонді Росії, будучи найбільшим в колекції дорогоцінних каменів, що мають історичне значення.

4.«Регент»

Видобуток діаманту 400 карат з надр індійських копалень Голконди забарвлений кров’ю раба, який його вкрав, а потім сам загинув від рук більш спритного обманщика. Камінь був проданий губернатору фортеці Сент-Джордж Томасу Пітту, який доручив ювеліру обробити його. І вже в ограненому вигляді діамант був проданий Філіпу II Орлеанскому, регенту Франції. Дорогоцінна власність Бурбонів була вкрадена разом з іншими каменями з Гард-Мебль в 1792 році, а повернулася вже в період правління Наполеона. Імператор прикрасив їм свій меч. Сьогодні діамант «Регент» прикрашає колекцію Лувру, де його і можна побачити.

5.«Кохінор»

Вік цього діаманта ніхто не може точно назвати, тому що його історія оповита безліччю легенд. Він встиг побувати у власності правителів кількох держав. Його носили на своїх тюрбанах індійські раджі і правителі династії Великих Моголів, він був вмонтований в перський «Павиний трон», іранські і афганські династії тримали його в руках у періоди між черговими переворотами. Всі вірили в магічну силу каменю і пов’язували своє перебування у владі. Не дивно, що ніхто не хотів розлучатися з ним добровільно. За підрахунками дослідників, майже всі з вісімнадцяти володарів «Кохінора» померли не в своєму ліжку.

Лише британський королівський двір не злякався дурної слави діаманта. В кінці XIX століття «Кохінор» переогранили, зменшивши масу до 108,9 карат. Сьогодні він красується в короні королеви Єлизавети II.

Кожен діамант по-своєму прекрасний. Ми ж можемо дивуватися можливостям природи породжувати такі мінерали і захоплюватися майстерністю ювелірів, які доводять камені до досконалості.

Джерело

Вам буде цікаво