На відміну від своїх найближчих сусідів – Таїланду, Сінгапуру та Індонезії – Малайзія не така популярна у туристів. Отже, й інформації в мережі про неї набагато менше. Але ми можемо з упевненістю сказати, що ця самобутня мультикультурна країна теж варта уваги, адже є в ній дещо, чого ви не знайдете більше в жодному куточку світу.
Ми всіма руками за захопливі подорожі та вивчення нових місць, тож сьогодні зібрали все найцікавіше, що змогли знайти, про Малайзію та її жителів.
В аеропорту Куала-Лумпура є ділянка справжнього тропічного дощового лісу
Малайзія починає дивувати одразу, щойно ви в ній опиняєтеся: в аеропорту Куала-Лумпура можна прогулятися справжнім дощовим лісом. Під час будівництва було вирішено зберегти шматочок природи в первозданному вигляді, і тепер пасажири в очікуванні своїх рейсів можуть здійснити прогулянку джунглями і навіть потрапити під дощ, не виходячи з аеропорту.
Мотоциклісти надягають куртки задом наперед
Погода в Малайзії непередбачувана, а Куала-Лумпур визнаний однією зі столиць, де за рік вдаряє найбільша кількість блискавок. За рік тут буває до 220 дощових днів. Сонечко може змінитися негодою за лічені хвилини. Крім того, у містах досить високий рівень забрудненості, і на дорогах одяг швидко брудниться.
Це частково пояснює любов малайзійських байкерів до носіння курток задом наперед: навіть у ясну і спекотну погоду вони беруть із собою вітровки на випадок дощу. Але надягають їх так, щоб спереду захищати себе від вітру і пилу, а спині при цьому не було жарко. Багато туристів відзначають, що мотоциклісти в куртках задом наперед – це унікальна малайзійська фішка.
У Малайзії знаходиться найбільше у світі перехрестя з круговим рухом
Воно розташовується в адміністративній столиці – місті Путраджаї. Діаметр кола становить 3,5 км.
Кордон між Малайзією і Сінгапуром щодня перетинають близько 450 000 осіб
Багато хто їздить у сусідню країну на роботу, тому кордон між Сінгапуром і Малайзією вважається одним із найбільш багатолюдних у світі. Щоб потрапити за кордон, тобто переїхати міст, майже півмільйона людей щодня користуються невеликою 4-смуговою дорогою.
Малайзійці обожнюють жахи
Найкасовіші фільми в історії малайзійського кінематографа – це 2 фільми жахів про зомбі та привидів. У країні знімають рекордну кількість картин у жанрі хорор.
Світло в кінотеатрах не вимикають до кінця сеансу
Але зовсім не тому, що глядачі бояться дивитися фільми жахів у темряві. Річ у тім, що Малайзія – це мусульманська країна, і в ній досить суворі норми моралі. Світло залишають, щоб перешкодити молодим парам обійматися під час сеансів.
Крім того, віднедавна в деяких кінотеатрах різностатеві глядачі-мусульмани взагалі не можуть сидіти поруч, якщо вони не одружені.
По телевізору заборонено показувати пахви
У будь-яких засобах масової інформації заборонено демонструвати інтимні частини жіночого тіла. У Малайзії до них належать і пахви. Виникає питання: як же бути виробникам жіночих дезодорантів та епіляторів? Виявляється, вихід є: дівчину в рекламі можна показати зі спини – так, щоб пахвова западина не потрапила в кадр.
Крім того, на малайзійському телебаченні заборонено рекламувати послуги юристів і медиків, а також засоби контрацепції.
За виконання пісні «Despacito» можуть оштрафувати
Річ у тім, що в ній занадто зухвалий текст, у якому є дуже прозорі натяки на стосунки між статями, що неприпустимо для мусульманської країни. І це попри те, що іспанською в Малайзії не говорять.
Цензура також поширюється на пісні Мадонни, Леді Ґаґи та багатьох інших виконавців. Кіно і мультфільми, що містять сцени насильства і матеріали для дорослих, теж під забороною.
У ліфтах немає 4-го поверху
Іноді 4-й поверх зовсім відсутній і після 3-го відразу йде 5-й, але часом його замінюють на 3а. Річ у тім, що «4» в китайській мові звучить так само, як «смерть». Китайці ж є основною за чисельністю національною меншиною в країні.
Перед футбольним матчем на поле запрошують шамана
Шамани – бомо – в Малайзії такі популярні, що перед футбольним матчем вони обкурюють бутси футболістів, роздають їм амулети, а іноді закопують біля воріт обереги.
Влаштовують змагання з приготування чаю
Улюблений напій малайзійців – тех-тарік, чай з молоком, який готують, переливаючи рідину з однієї ємності в іншу, причому що далі вони розташовані одна від одної, то краще (тех-тарік дослівно означає «витягнутий чай»). Майстри роблять це настільки видовищно, що приготування чаю іноді перетворюється на змагання.
Але зазвичай тех-тарик наливають у пакет і п’ють за допомогою трубочки.
Тут водиться найдрібніший представник сімейства ведмежих
Біруанг, або малайський ведмідь, — найменший серед усіх ведмедів: його вага близько 45 кг, а довжина тіла не перевищує 1,5 метра. На відміну від свого північного родича, його хутро коротке, жорстке та блискуче. У харчуванні біруанг надає перевагу комахам і корінню, хоча іноді може вполювати ящірку чи гризуна.
У тій же Малайзії мешкає бінтуронг — тварина, яку через зовнішню схожість називають «котячим ведмедем», хоча родинних зв’язків із котами чи ведмедями він не має. Бінтуронги часто забігають до людських осель у пошуках їжі та зазвичай поводяться мирно. Їх навіть можна приручити, однак утримувати вдома не надто зручно — головна проблема полягає в неконтрольованому сечовипусканні.
У каналізації водяться варани
Варанів можна зустріти повсюдно, навіть у великих містах, де вони часто живуть у каналізації та стічних канавах, харчуючись відходами.
Ім’я для дитини вибирає півень
У Малайзії збереглася цікава традиція: дітей називають на честь покійних родичів. Батьки обирають кілька можливих імен і ставлять перед бійцівським півнем (манок таваї) кілька мисок з рисом, кожна з яких відповідає певному імені. Яку миску півень торкнеться першою — так і назвуть дитину.
А от у провінції Саравак, поки малюкові не вибрали постійне ім’я, його тимчасово називають «улат», що перекладається як «черв’як». Це вважається лагідним і ніжним звертанням. Водночас на законодавчому рівні заборонено давати дітям імена, що збігаються з назвами рослин, тварин, кольорів, чисел або марок автомобілів.
Кетчуп родом із Малайзії
Передбачається, що англійське слово «кетчуп» походить від слова ke-tsiap з хоккіанського діалекту китайської мови. Слово означає зброджений соус для страв. Китайські торговці привозили його в Малакку, де його побачили і спробували європейці.
Важливі написи і покажчики дублюються 4 мовами
Основне населення Малайзії складають малайці, китайці та індійці-таміли. Найчастіше вони знають тільки свою мову, тому уряд змушений перекладати всі важливі оголошення китайською і тамільською. Англійська ж використовується для туристів і представників національних меншин.
Освічені малайзійці часто володіють усіма 4 мовами і легко «перемикають» їх навіть під час бесіди з однією і тією ж людиною, бо одні речі простіше обговорити китайською, а інші, наприклад, англійською.
Після весілля молодята 3 дні не можуть ходити в туалет
У деяких регіонах країни після весілля молодята 3 дні не можуть скористатися туалетом. Щоб витерпіти визначений термін, вони нічого не їдять і не п’ють на весіллі. Вважається, що порушення традиції призведе до всіляких нещасть.
Після народження дитини жінці більше місяця не можна виходити з дому
Традиційно малайки не можуть залишати дім протягом 1-1,5 місяців після пологів. Тільки найближчі бачаться з матір’ю і малюком у цей час. Також жінці заборонено мити голову, а приймати ванну можна тільки з травами.
У цей час мама повністю позбавлена домашніх справ, їй потрібно тільки піклуватися про малюка. Усі побутові питання, такі як прання, готування, прибирання, покупки, лягають на плечі свекрухи або няні. Для багатьох жінок період усамітнення – це розкіш і мрія.
У Малайзії знаходяться печери, в яких добувають ластівчині гнізда
Печери Гоматонг у Сабасі – одне з найвідоміших місць, де добувають ластівчині гнізда, які вживають у їжу. Найчастіше їх використовують для супу. Ластівки роблять гнізда зі своєї слини, у процесі варіння вони розчиняються і створюють драглисту текстуру супу. Гнізда бувають чорні (з домішками) і білі (чисті).
У 90-ті роки для видобутку ластівчиних гнізд у промислових масштабах стали будувати спеціальні конструкції на кшталт багатоповерхових будинків, але в печерах Гоматонг досі добувають делікатес традиційним способом. 2 рази на рік, тільки після того, як пташенята залишають гніздо, до печер приходять ліцензовані збирачі з довгими бамбуковими драбинами. Такі гнізда вважаються найціннішими, їхня вартість доходить до $4 000 за 1 кг.
