Ви коли-небудь думали, чим же насправді жили пані та панове в грізних кам’яних замках? Забудьте химерні балади та лицарські турніри – за масивними воротами середньовічного замку ховалися дивовижні звичаї та несподівані побутові дрібниці, про які ви й не здогадувалися. Від обрядів обмивання до незвичайних ритуалів гостинності: ці факти допоможуть поглянути на побут мешканців середніх віків під новим кутом.
Роз’їжджали по гостях майже цілий рік
Середньовічні замки, хоч і служили фамільними резиденціями, постійним житлом рідко були. Лорд із дружиною та їхні слуги – кількість яких могла варіюватися від тридцяти до ста п’ятдесяти осіб – більшу частину часу їздили з одного замку в інший разом з усім своїм начинням: ліжками, білизною, гобеленами, посудом, свічниками і скринями. Тому протягом року більшу частину покоїв просто замикали.
Серцем замку була велика зала – найтепліше і найбагатше прикрашене приміщення, де влаштовували прийоми, урочистості, танці, вистави або піснеспіви. Більш відокремлені покої могли похвалитися ліжками з балдахінами, а також спеціальними переносними вогнищами. У стінах таких кімнат досі можна знайти ніші, куди слуги до вечора приносили і ставили лампади та свічки.
Були завидними роботодавцями
Кімнати прислуги зазвичай розташовувалися просто над кухнею. Вони були тісними, але теплими і пахли краще, ніж інші куточки замку. Слуги нижчого рангу про власні лежанки і мріяти не могли, спали вповалку, де доведеться. Їхній день починався до світанку і закінчувався близько сьомої вечора, причому працювати доводилося без вихідних і за мізерну оплату. Зате видавали форму в кольорах господаря і годували цілий рік – тож охочих поборотися за хлібне місце в замку було чимало.
Нехтували виделками
У кухарів клопоту було більше, ніж у всіх інших: чи жарт – двічі на день нагодувати до півтори сотні людей. У меню того часу можна було знайти лебедів, павичів, жайворонків, фазанів, а також, звісно ж, трохи звичніші для нас м’ясні страви: яловичину, свинину, баранину, кролятину, оленину. Готували, здебільшого, просто над вогнем: супи і рагу – в казанах, дичину – на рожні. Приправляли все гірчицею і прянощами, а ось сіль використовували здебільшого для того, щоб засолювати м’ясо на зиму у величезних чанах. Їла знать більшість страв за допомогою рук або ножів: виделки з’явилися тільки наприкінці Середньовіччя, і багато дворян спочатку вважали їх лише кумедною безглуздістю.
Середньовічним ласунам було чим поживитися
Не гребували вельможі і солодкого. Згодом, особливо під час і після Хрестових походів, у кухарів з’явився доступ до різних інгредієнтів, зокрема й до нових спецій, які стали додавати в рецепти. Так тонке, хрустке тісто, що випікається в залізних формах, згодом перетворилося на більш вишукані ласощі, які пізніше стали називати гофром або вафлею. Приблизно в XV столітті для її приготування вже використовували прямокутні форми замість круглих
Цікаво, що вафельниці в ті часи, як і зараз, нерідко дарували на весілля. Цей інструмент прикрашали гербами, візерунками, зображеннями тварин або іншими символами, пов’язаними зі шляхетним родом або конкретною місцевістю – свого роду персоналізований і дуже практичний подарунок.
Середньовічні килими – з очерету
У замках завжди намагалися підтримувати чистоту, хоч це й вимагало чималої праці. Підлоги зазвичай застеляли очеретом або соломою упереміш із пахучими травами. Ці своєрідні мостини можна було вимести й замінити, коли вони ставали надто брудними, що, своєю чергою, допомагало тримати кімнати в чистоті й навіть утеплювати їх від холоду. Вікна, якщо вони були, ретельно відмивали від кіптяви та сажі.
Ділові та світські розмови нерідко велися під час купання
Що стосується особистої гігієни, то у вельмож можливостей помитися було набагато більше, ніж у простого народу. У замках часто бували купальні, де все ті ж слуги заздалегідь готували гарячу воду для купання. А воно було справою спільною і навіть світською. Знатні люди часто запрошували гостей попаритися разом, а воду ароматизували травами та квітами.
Крім купання, у знаті були й інші ритуали для збереження гігієни. Вони регулярно розчісували волосся, використовували примітивні зубні пасти та мили руки перед їжею. Одяг періодично міняли і прали, а парфуми й ароматичні олії були звичайною справою, щоб приховати неприємні запахи.
А ось для простого люду чиста вода була на вагу золота, тож селяни щодня обмежувалися лише вмиванням рук та обличчя, а повні обмивання влаштовували перед великими святами або в літні дні біля річкового берега.
Заводії модних трендів
Аристократки не гребували модними процедурами: залежно від моди того часу, жінки голили волосся на ногах пемзою або гострими мушлями, а часом вискубували небажаний волосяний покрив пінцетом, незважаючи на те, що духівництво й не схвалювало подібних практик. Можливо, саме тому серед селян таке було зовсім не прийнято, скоріше будучи модним трендом для знатних і багатих. Дивно, але навіть у Середньовіччі деякі жінки фарбували волосся, а чоловіки – бороди: до наших днів дійшла низка задокументованих рецептів фарб для волосся з тих часів. Можемо припустити, що таким чином знать виявляла прагнення мати блискучий вигляд навіть у похмурих стінах кам’яних фортець.
