Усі ми, будучи жінками, користуємося різними засобами для поліпшення своєї зовнішності. Фени, накладні вії, різного роду косметика вже давно стали невід’ємною частиною нашого життя. Але чи замислювалися ви коли-небудь, хто саме придумав ці б’юті-засоби і які випробування довелося пройти їхнім творцям, перш ніж вони стали доступними для всіх нас?
Накладні вії
1911 року канадська винахідниця Анна Тейлор створила перші запатентовані штучні вії, зробивши півмісяць із тканинного матеріалу з прикріпленими до нього крихітними волосинками. Через кілька років новий винахід швидко прижився в Голлівуді, надаючи акторкам загадковості та посилюючи їхню екранну привабливість. 1916 року під час зйомок фільму «Нетерпимість» Д. В. Гріффіт відчув, що актрисі чогось не вистачає. Додавання довгих штучних вій одразу вирішило завдання. Штучні вії стали невід’ємною частиною кінематографічного образу і продовжили завойовувати популярність по всьому світу.
Прасувальна дошка
Сара Бун була афроамериканською кравчинею, яка прославилася винаходом сучасної прасувальної дошки. У своїй патентній заявці вона написала, що мета її винаходу – «створити недорогий, простий, зручний і високоефективний пристрій, особливо придатний для прасування рукавів і корпусів жіночого одягу».
Будучи кравчинею, вона зіткнулася з жорсткою конкуренцією, і шукала способи зробити свої сукні більш привабливими для покупців. До цього кравці здебільшого прасували одяг на дерев’яній дошці, розміщеній на двох стільцях – метод, що непогано підходив для широких спідниць, але взагалі не підходив для вузьких матеріалів, які щільно прилягали. Рішенням Бун стала вузька вигнута дошка, яка легко ковзала всередину рукавів і давала змогу переміщати одяг без утворення складок. Її конструкція також була м’яко набита, щоб уникнути слідів від дерев’яної поверхні, і складалася для зручного зберігання.
Менструальна чаша
Леона Чалмерс винайшла менструальну чашу 1937 року, прагнучи створити багаторазовий і зручний продукт як альтернативу одноразовим тампонам і прокладкам. Її перша версія була зроблена з вулканізованої гуми і вважалася більш комфортною і непомітною. Однак продукт не набув широкої популярності через звичку жінок до тампонів і прокладок, а також через стереотипи навколо менструальної крові.
На початку 1950-х Чалмерс оновила дизайн чаші і продала патент, але компанія, яка купила його, не змогла домогтися успіху через обмеження на маркетинг і тривале табу на менструацію. Лише в 1990-их роках менструальні чаші отримали новий розвиток, ставши стійкою альтернативою одноразовим продуктам. Менструальна чаша використовується і сьогодні. Купівля однієї чаші еквівалентна 2800 тампонам! І вона служить понад 10 років.
Гарячий гребінець для випрямлення волосся
Сара Вокер була афроамериканською підприємницею, яка стала першою жінкою-мільйонеркою серед чорношкірих в Америці. Вона вважала, що чорношкірим жінкам необхідно допомагати в догляді за волоссям. Крім винаходу технології випрямлення волосся, вона також займалася пошуком різних засобів і методів для поліпшення росту волосся. Незважаючи на суперечки про першість винаходу, Сара Вокер справила набагато більший вплив на поширення цього засобу. Гарячий гребінець багато в чому був схожий на сучасні випрямлячі волосся. Тепле повітря і тонкі зубці допомагали успішно випрямляти кучеряве або хвилясте волосся від коренів до кінчиків.
Спонж для макіяжу
Реа Енн Сільва випадково потрапила у світ моди і краси в далеких 2000-их, коли продавала парфуми. Потім вона почала працювати візажистом у Лос-Анджелесі. Однак у процесі роботи помітила, що косметика не завжди лягає рівномірно на обличчі, а губки для макіяжу незручні та погано охоплюють важкодоступні ділянки. Сільва почала експериментувати з формами і розмірами губок, поки не зупинилася на яйцеподібній формі. Вона не мала країв, а загострений кінчик давав змогу працювати з важкодоступними ділянками.
Як глава відділу макіяжу, Сільва ділилася своїми творіннями з колегами, але незабаром помітила, що її губки зникають. Актори стали їх потайки забирати. А це стало головним доказом ефективності її винаходу.
Пристрій для перманентної завивки волосся
Одні мріють про пряме волосся, інші – про розкішні локони. Для другої категорії дам Марджорі Джойнер винайшла першу машину для завивки волосся, надихнувшись тим, як печеня готувалася з паперовими шпильками для прискорення процесу. Вона експериментувала з паперовими стрижнями і незабаром створила стіл для завивки або випрямлення волосся шляхом його обгортання. Цей метод давав змогу зачісці триматися кілька днів.
Спочатку винахід викликав скарги на незручність, тому Джойнер допрацювала його, додавши просту ідею – захист шкіри голови під час завивки. Патент на цей пристрій зробив її першою афроамериканкою, яка отримала патент.
