Аналіз ДНК може допомогти нам виявити невідомих раніше родичів. Причому з його допомогою можна знайти зв’язок не тільки між окремими людьми, а й на рівні цілих народів. Генетики можуть відшукати спільні риси у зовсім, здавалося б, різних етносів, пересічні представники яких навряд чи коли-небудь зустрічалися в реальному житті. Наприклад, у індіанців і монголів.
Ми не втомлюємося дивуватися тому, наскільки правдива фраза «Всі люди – брати». І знайшли тому 7 підтверджень. А наприкінці додали бонус про несподіваних родичів вимерлого підвиду людини.
Грузини та євреї
У генетиці є поняття «гаплогрупа» – це показник ДНК, що визначає спільність походження етносів. Ті, у кого цей показник збігається, мають спільного предка, у якого сталася мутація, успадкована всіма нащадками.
За даними проєкту FTDNA, однією з переважаючих у грузинів гаплогруп є J2. Передбачається, що вона зародилася на Близькому Сході, а її вік оцінюють приблизно у 18,5 тис. років. Ця гаплогрупа поширена серед семітів. Наприклад, серед сефардських євреїв J2 трапляється у 28,6 % населення.
Італійці та євреї-ашкенази
Ашкенази – субетнічна група євреїв, яка сформувалася в Центральній Європі. Згідно з висновками генетиків, своїм походженням вона завдячує мешканкам півночі Італії. Дослідник Мартін Річардс припускає, що 2 тис. років тому частина єврейського населення Палестини (від 30 до 50 тис. осіб) вирушила на Апеннінський півострів. Однак серед переселенців майже не було жінок. Дружинами приїжджих із Близького Сходу ставали місцеві уродженки.
Вірмени та баски
За інформацією проекту FTDNA, серед вірмен найпоширеніша гаплогрупа R1b. Вона ж часто зустрічається в басків: наявність її в цього народу становить 88 %.
Вірмени, валлійці та ірландці
Ще двома народами з максимальною частотою поширення гаплогрупи R1b є валлійці (92 %) та ірландці (82 %). Це означає, що їх теж можна назвати далекими родичами вірмен. А ось із басками генетично вони значно ближчі.
Монголи та індіанці
У мовах індіанців і монголів є багато схожих слів. Наприклад, назва міста Куско в Перу – майже монгольське «хүйс». І обидва слова перекладаються як «пупок» або «центр Землі». А слово «ацкі» у кечуа ідентичне монгольському «агь», що перекладається як «принц» або «син короля».
Учені змогли підтвердити спорідненість цих народів. Фахівці порівняли понад 100 генетичних маркерів мешканців Північного і Південного Алтаю, Монголії, а також індіанців Північної Америки. І довели, що корінні американці тісно пов’язані з народами Монголії.
Полінезійці та індіанці
Аборигени Південної Америки, а саме Амазонії, мають невеликі, але добре помітні вкраплення ДНК меланезійців і австралазійців. Причому вони з’явилися в їхніх предків задовго до того, як ті перетнули Берингів перешийок і, власне, стали індіанцями.
Щоправда, поки незрозуміло, як стародавні меланезійці й австралазійці, що мешкали в теплому й вологому кліматі тропіків, могли досягти Сибіру, змішатися з місцевим населенням і разом з ними мігрувати в Америку.
Турки та італійці
Ще Геродот говорив, що етруски (племена, які населяли Італію в давнину і заснували Римську імперію) прийшли з Туреччини. Але сучасні археологи були впевнені, що «батько історії» помилявся. Поки в справу не втрутилися генетики.
Дослідник Альберто П’яцца і його колеги з Туринського університету вивчили ДНК чоловіків тосканської долини Казентіно і двох міст, Вольтерра і Мурло. У результаті з’ясувалося, що генетичні зразки з Вольтерри і Мурло знаходять більше збігів зі зразками зі Сходу, ніж з Італії. У жителів Мурло знайдено генетичний варіант, який узагалі зустрічається тільки в жителів Туреччини.
Бонус: нащадки вимерлого підвиду людини живуть і зараз
Денисівці – вимерлий підвид людей. Однак їхні нащадки є серед нас і зараз: це жителі острівної Меланезії. Домішка ДНК денисівців у меланезійських геномах становить 1,9-3,4 %. Це вважається досить великою частиною. Крім того, вчені виявили генетичну схожість меланезійців і неандертальців.
