Медичні методи минулого можуть здатися сучасній людині справжнім жахіттям: деякі ліки й процедури виглядають настільки дивно, що важко уявити, як ними могли лікуватися наші предки. Багато з цих методів виявилися неефективними, а деякі навіть завдавали серйозної шкоди здоров’ю пацієнтів.
Ми захоплюємося історією, але не перестаємо радіти тому, що живемо у XXI столітті!
1. Порошок з мумій замість аспірину
Арабська медицина випереджала свій час, проте й у ній траплялися досить незвичайні методи лікування. Після завоювань у Північній Африці надзвичайну популярність здобув мумійний порошок, запозичений у єгиптян. Його використовували для лікування головного болю, лихоманки, шкірних захворювань і навіть виразки шлунка.
Зрозуміло, що реальної кількості мумій не вистачало для задоволення великого попиту. Це спричинило появу фальсифікатів – хитрі аптекарі продавали порошки, виготовлені з останків сучасних покійників.
2. Потогінна хатина
Під час колонізації Нового Світу європейці завезли на континент не тільки новий світопорядок, а й вірус натуральної віспи. Корінне населення намагалося впоратися з хворобою своєрідними способами, серед яких були і потогінні хатини: їх зазвичай встановлювали на березі річки або озера.
Хворого поміщали в намет, усередині якого влаштовували справжню сауну, поливаючи водою нагріті камені. Вважалося, що разом із потом із людини йде і хвороба.
3. Анестезія отруйними рослинами
Хоча в Середні віки операції проводилися рідко, а сама хірургія не користувалася особливою повагою серед медиків, потребу в знеболювальних засобах ніхто не скасовував. Популярними анестетиками були соки вкрай отруйних рослин, що містять алкалоїди: беладони, блекоти, аконіту, болиголова, дельфініуму, мандрагори.
4. Лікування чуми жабами
Для боротьби з бубонною чумою крім уже згаданих кровопускання і газів лікарі використовували живих жаб. Пацієнта обкладали земноводними, розташовуючи їх на самих бубонах. За уявленнями середньовічних медиків, така процедура мала відновити «баланс життєвих соків», порушений вдиханням хвороботворних міазмів.
Жабам знайшлося застосування і в стоматології – знаменитий «батько хірургії» Гі де Шоліак рекомендував жаб’ячий жир як полегшувальний засіб під час видалення зуба.
5. Дезінфекція запліснявілим хлібом
Сер Олександр Флемінг, британський бактеріолог, який уперше виділив пеніцилін із пліснявих грибів Penicillium rubens.
На відміну від нас, стародавні єгиптяни не поспішали викидати запліснявілий хліб. Уражені пліснявими грибками шматки використовували як антисептик, прикладаючи їх до ранок і порізів.
Спосіб не найестетичніший, зате цілком виправданий – деякі види цвілевих грибків справді вбивають низку бактерій, чим і скористався Олександр Флемінг під час створення першого антибіотика.
6. Лікування кашлю у дітей мікстурою з алкоголем
«Віскі – 1 ч. л., лимонний сік – 1 ч. л., мед – 1 ч. л.».
Хоча 1921 року американський президент Воррен Гардінг підписав заборону на використання пива як лікарського засобу, алкогольні напої в США не зникли з лікарських рецептів і продовжували використовуватися навіть після Другої світової війни.
Їх прописували не тільки дорослим, а й дітям як зігрівальний засіб і складову мікстур від кашлю.
7. Лоботомія від психічних розладів
Доктор Волтер Фрімен (ліворуч) і доктор Джеймс В. Воттс вивчають рентген перед психохірургічною операцією.
Спочатку процедура називалася «лейкотомія» і застосовувалася для лікування буйних пацієнтів з різними видами шизофренії, але в 1945 році Волтер Фрімен дав їй нову назву, під якою вона і стала відома. Він же став головним популяризатором лоботомії і застосовував її не тільки на душевнохворих, а й на людях зі «норовливим і агресивним характером».
Унаслідок перерізання білої речовини лобові частки мозку відокремлювалися від інших частин органу. Пацієнти справді переставали бути буйними, але платою за це ставала втрата значної частини інтелекту, емоційна обмеженість, порушення мислення і мови. У підсумку метод визнали нелюдським і заборонили в більшості країн світу.
У 23 роки лоботомії піддалася Розмарі Кеннеді, старша сестра Джона Кеннеді. Дівчина відставала в розвитку від однолітків, а з віком стала схильна до спалахів агресії, тож батьки погодилися провести операцію. У результаті інтелект Розмарі впав до рівня дитини, вона перестала зв’язно говорити і втратила контроль над однією з рук.
