Термін «офіційна фаворитка» виник у Франції. Відомо, що у монархів минулого було чимало любовних зв’язків. Однак статусом офіційної фаворитки король наділяв лише одну зі своїх коханих. Згодом цей термін набув популярності і за межами Франції. Офіційними фаворитками називали жінок, які перебували у відкритих стосунках із королем або видною людиною держави, але не перебували з ними в законному шлюбі.
Ми вивчили матеріали і дізналися, яке ж було життя королівських обраниць.
У деяких знатних сім’ях робили все можливе для того, щоб дочки стали королівськими фаворитками
Гедвіга Таубе та маркіза де Помпадур.
Не секрет, що обраниці короля мали особливі привілеї. Якщо чиясь дочка зацікавлювала монаршу особу, родичів це тільки тішило. Так було і з Гедвігою Таубе – фавориткою шведського короля Фредріка I.
Батько дівчини практично розорився і вліз у великі борги. Дізнавшись, що Гедвіга сподобалася королю, він скористався вигідним становищем і фактично продав дочку за велику суму. Це допомогло главі сімейства розквитатися з боргами і домогтися підвищення для своїх синів і родичів.
А майбутню маркізу де Помпадур – фаворитку Людовика XV – у 9 років мати відвела до ворожки. Та передбачила, що одного разу дівчинка керуватиме серцем короля. Відтоді найкращі приватні викладачі стали активно навчати її танців, малювання, музики і навіть вчили запам’ятовувати цілі п’єси.
Фаворитками могли стати заміжні дами, і їхні чоловіки схвалювали зради з королем
Королі закохувалися не тільки в самотніх дівчат, а й у заміжніх дам. Зрозуміло, чоловіки не поспішали перечити монархам, адже король завжди оцінить жест покірності і в боргу не залишиться. Деякі в обмін на своїх дружин навіть укладали фінансові угоди з королями, а інші не ставили зайвих запитань і покірно поступалися правителям.
Так було і з чоловіком першої офіційної фаворитки Франциска I – Франсуазою де Шатобріан. Коли король закохався у Франсуазу, він тут же зробив її чоловіка командиром роти. Граф де Шатобріан був вдячний і ніяк не перешкоджав Франциску.
Іноді королі обирали фавориток з однієї родини
Анна Болейн і Марія Болейн.
Сестер Анну та Марію Болейн об’єднує не лише спільний родовід, а й підвищена увага з боку короля Англії Генріха VIII. З історії ми знаємо, що Анна стане законною королевою і другою дружиною Генріха, але першою в обіймах короля опинилася її старша сестра Марія. Однак незабаром непостійний Генріх втомився від Марії і переключив увагу на молодшу сестру. Горда Анна довго впиралася і не хотіла ставати ще однією фавориткою. У підсумку Болейн змусила Генріха анулювати перший шлюб і стала королевою Англії.
Не тільки англійський правитель вибирав фавориток серед жінок з однієї сім’ї. Велелюбний король Франції Людовик XV зробив фаворитками 3 сестер де Нель. Стосунки короля з сестрами стали предметом пліток і жартів. Про них навіть вигадали вірш, який закінчувався такими словами: «Вибирати всю сім’ю – це невірність чи сталість?».
Фаворитки часто будували одна одній підступи
Мері Девіс та Елінор Гвін.
Були королі, які оточували себе значною кількістю коханих, тому між фаворитками розгоралося неабияке протистояння. Жінки не гребували нічим у спробі домогтися одноосібної уваги правителя.
Так, у короля Англії Карла II налічувалося щонайменше 7 фавориток, серед яких були театральні актриси Мері Девіс і Елінор Гвін. Обидві жінки привернули увагу короля приблизно в один час. Ходили чутки, що якось раз Елінор Гвін підсипала проносне в тістечка Мері Девіс – саме того вечора, коли Карл II чекав на неї в себе. Згодом Карл виключив Мері з числа своїх фавориток, і, можливо, на його рішення вплинула сама Елінор.
Дами ретельно стежили за своєю красою, але це підривало їхнє здоров’я
З боку здається, що фаворитки – це красуні, які байдикують і ходять у розкішному вбранні. Але в цьому статусі жінкам доводилося нелегко, адже вони мали завжди залишатися вродливими, щоб не втратити прихильність короля. Багато фавориток у гонитві за молодістю не шкодували навіть власного здоров’я.
Діана де Пуатьє у 35 років стала фавориткою 15-річного Генріха II. Вона з дитинства займалася спортом, стежила за своєю фігурою і мала прекрасні природні дані. Сучасники відзначали, що у Діани була чудова шкіра, а в 60 років вона мала вигляд на всі 30, тому що пила особливий еліксир – розчин хлориду золота з діетиловим ефіром. На жаль, саме він підірвав здоров’я Діани де Пуатьє.
Фаворитками ставали не тільки писані красуні
Велика частина королівських обраниць славилася своєю красою. Але були монархи, яких приваблювали інші якості, наприклад розвинений інтелект. Так, Король Англії Яків II закохався в Арабеллу Черчілль, яку сучасники називали «високою істотою з блідим обличчям», а старший брат кепкував з пристрасті Якова до некрасивих жінок. А обраниця Генріха VIII Анна Болейн подекуди описується як жінка хоч і миловидна, але із землистим кольором обличчя.
Найспритніші використовували своє особливе становище в особистих інтересах
У Франції фаворитка була напівофіційною посадою: таким дамам навіть виділяли особисті апартаменти в палаці та іноді дарували титули й землі. Наприклад, найвідоміша з фавориток Людовика XV маркіза де Помпадур не була людиною блакитної крові, але завдяки своєму зв’язку з королем Франції здобула дворянський титул для себе і своїх родичів.
Багато фавориток брали участь у державних справах
Але далеко не всі фаворитки воліли залишатися в тіні короля. Були серед них жінки, які цікавилися політикою. Деякі фаворитки мали такий авторитет, що їх навіть називали «силою, що стоїть позаду трону».
Уже згадана Діана де Пуатьє – коханка і радниця французького короля Генріха II – залишалася його супутницею все життя і протягом 25 років була найвпливовішою жінкою Франції. Вона затьмарила собою офіційну дружину короля – Катерину Медичі. На прохання Генріха Діана вела частину офіційного листування від його імені і займалася освітою його дітей.
Фаворитки легко могли втратити все, якщо позбавлялися симпатії короля
Життя фавориток при дворі було дуже нестабільним. Якщо дама втрачала прихильність короля, її могли змусити покинути двір і відправити в монастир або абатство, як вчинили з маркізою де Монтеспан – офіційною фавориткою Людовика XIV. А якщо колишня обраниця брала активну участь у політичних справах короля, то її і зовсім могли посадити до в’язниці.
Іноді фаворитки ставали законними дружинами
Магда Лупеску (праворуч).
Не всі фаворитки закінчували плачевно. Були випадки, коли вони вступали в офіційний шлюб із монархами. Наприклад, Магда Лупеску була коханкою короля Румунії, а в підсумку стала його дружиною і принцесою Оленою Румунською.
