Життя заможних жінок минулих століть може здатися вишуканим і романтичним: усі ці криноліни, бали, кавалери, коштовності… Але насправді це уявлення не зовсім правильне. Ми дізналися, як проводили дні багатійки XVIII-XIX століть, і, на наш подив, правила, стандарти й обмеження тих часів робили існування не таким безтурботним і веселим, як здається.
Під спідницею вікторіанської дами можна було легко сховати стілець
У XVIII столітті багатошаровість і химерність одягу підкреслювали статус власниці, тому для багатих дам зручність була на десятому місці. Один комплект білизни, що включав панталони, нижні спідниці, корсети тощо, міг важити до 2,5 кг, а що вже говорити про сукні з кринолінами!
У Вікторіанську епоху в моду увійшли сукні з турнюром – сильно піднятою ззаду частиною (що досягалося спеціальними подушечками і каркасами). Деякі жінки примудрялися носити настільки величезні турнюри, що були схожі на кентаврів. Спідниця при цьому так туго стягувала коліна, що дама не могла навіть сісти нормально, хіба що примоститися боком на краєчку стільця. Тому існували сукні з вмонтованими в турнюр складними стільчиками, щоб можна було присісти і відпочити.
Любительки епатажу існували і в минулому
Яскравий приклад ось ця дама – одна з найпопулярніших світських левиць XIX століття. Вона вирізнялася любов’ю до відвертого вбрання. Одного разу її буквально вигнали з балу: вона з’явилася на зимовий захід у Парижі в напівпрозорій сукні та була вигнана звідти Євгенією, дружиною Наполеона III.
Інша багатійка ХІХ столітт влаштовувала грандіозні бали, і щоб залучити на них найіменитіших гостей, зривала бали конкурентів: скуповувала всі квіти в окрузі, щоб насолити їм.
Бали були нелегким обов’язком
У минулому світське життя було не розвагою, а обов’язковим, і до того ж нелегким, ритуалом: відмовитися від візиту було практично неможливо, і в бальний сезон кавалери та пані спали щонайбільше кілька годин на день. За невідвідування балу могли й від світу відлучити! Задушливі зали і тугі корсети не полегшували справу, і нескінченні танцювальні вечори нерідко призводили до нездужань і хвороб.
До закінчення танців від краси дам не залишалося й сліду: помада і рум’яна від спеки ледь не стікали в декольте, забруднюючи вечірні сукні, а коштовності рвалися і розсипалися по підлозі, музику часто заглушав тріск каміння і перлів, які розсипалися, під ногами тих, хто танцював.
Дами фліртували за допомогою наклейок на обличчі
Дами XVIII століття витончувалися, наклеюючи на обличчя «мушки». Цей аксесуар, що прийшов із Франції, слугував подвійній меті – по-перше, маскував сліди віспи на шкірі, а по-друге, був безмовною мовою флірту.
Мушки виготовлялися з чорної шкіри або тканини (тафти, шовку, оксамиту) і могли мати форму зірочки, півмісяця, сердечка, і навіть карети або кораблика. Наклеєні на нижню губу, вони натякали на стриманість власниці, у куточку ока – на пристрасність, а в носогубній складці – на грайливість. Мода на «мушки» зникла, коли 1796 року винайшли вакцину від віспи.
Жінки носили «собачі нашийники»
Жінки всіх часів хотіли виділитися серед конкуренток, зокрема й за допомогою прикрас. Так, наприкінці XIX століття стали модними склаважі – кольє, що щільно облягали шию. І хоча дехто презирливо називав їх «собачими нашийниками», ця мода протрималася аж до 1910-х років.
Цінувалися «мисливиці поїсти»
До моди на худорлявість було ще далеко, і в ті часи вважалося, що «жінка, мисливиця попоїсти – істота абсолютно особлива, гідна всякої поваги, істота дорогоцінна і рідкісна; це майже завжди жінка повна, з чудовим кольором обличчя, очима живими, чорними, прекрасними зубами, вічною посмішкою».
Заможні люди любили поїсти: аристократія влаштовувала звані сніданки, які тривали від полудня до другої години дня і плавно перетікали в обіди в дорогих ресторанах. Ось це розмах!
У театрі дівчатам заборонялося роздивлятися акторів-чоловіків
Театри були дорогим задоволенням, особливо якщо мати власну ложу. Але чого тільки не зробиш заради того, щоб підкреслити свій статус!
Жінки для театру вбиралися вщент, сподіваючись вразити публіку своєю красою, ось тільки правила пристойності забороняли їм роздивлятися захоплених глядачів у лорнет, і прекрасні пані були змушені задовольнятися тільки тим, що відбувається на сцені.
Молодим дівчатам також не рекомендувалося занадто довго затримувати погляд на акторах чоловічої статі або занадто пильно спостерігати любовні сцени, що розігруються на підмостках. Утім, сам лорнет вважався вельми модним аксесуаром, оскільки часто інкрустувався дорогоцінним камінням. Він був популярний як у дам, так і у джентльменів.
Після балів потрібно було поправити здоров’я
Щоб поправити здоров’я, яке похитнулося на балах, і набратися сил перед новим сезоном, заможні пані виїжджали «на води» до Карлових Вар, Баден-Бадену або до Французької Рив’єри.
